Ukrainian association of football coaches

Павлов: тренерська професія вимагає до себе поваги!

Мс, зту Микола Павлов висловлюється на захист статусу тренерів в українському футболі.

З великим незадоволенням я читаю футбольні новини – як людині, яка багато років пропрацювала при різних керівниках, мені здаються абсурдними деякі рішення наших футбольних клубів. Тому сьогодні я хочу висловитися з приводу Жилмара Тадеу де Сілви та Сергія Валентиновича Валяєва. Я особисто не знайомий із цими спеціалістами, але навіть зі сторони для мене виглядає дикою та ситуація, яка складається навколо цих моїх колег по тренерському цеху.

Конкретизую.

Жилмар – тренер-легіонер, який прибув із Бразилії, не маючи гучного імені чи матеріального захисту, але за час, проведений в Україні, довів відповідність рівню нашої УПЛ. Хоча наше Об’єднання, захищаючи інтереси українських тренерів, і обстоює необхідність введення ліміту на тренерів-легіонерів або обов’язкового внеску за їх призначення за аналогією з футболістами-легіонерами, Жилмар – один із тих спеціалістів, які своєю роботою викликають симпатію та витримують статус тренерів клубів найвищого дивізіону.

Команда під його керівництвом здобула за чотири стартових тури чотири очки. Навіть у матчах із нашими флагманами – «Динамо» та «Ворсклою» – ФК «Львів» виглядав гідно, реально претендував на очки та поступився лише з мінімальним рахунком. У команди добре поставлена гра, що видно спеціалістам. Сам Жилмар веде себе коректно, вивчив російську мову й учить українську, завжди не опускає образ тренера й, наскільки доводилося чути по відгуках колег, відзначається вдумливістю та працелюбністю.

Невже за таких результатів можна так просто позбавлятися від спеціаліста? Тим більше, що причина відсторонення від роботи входить у юридичне поле, до спортивних результатів не дотична. Як можна не сприяти своєму співробітнику в здобутті футбольної освіти та відповідної ліцензії, а замість цього припиняти з ним стосунки, ніби він не добросовісно виконував свої обов’язки?!..

Йдемо далі. Ситуація з Сергієм Валяєвим та клубом «Металіст 1925». Мені по-футбольному прикро було чути сповідь тренера на прес-конференції. А ще прикріше чути за «внутрішньо футбольними каналами», що у харківському клубі сьогодні планується зібрання, де успішну роботу тренера можуть поставити під сумнів. Харківський клуб на старті сезону досягнув чудових результатів – обіграні вічний (і більш успішний раніше) суперник – «Агробізнес», тодішній лідер ПФК «Суми», нинішній лідер СК «Дніпро-1» на його ж полі…

Сергій Валяєв.


Як можна при цьому не співчувати тренеру, навколо якогось прямо по ходу сезону ведуться якісь незрозумілі рухи, «хитається крісло», але тут же вимагається з нього результат? Ставлячи себе на місце цих молодих спеціалістів, я зізнаюся вам – навряд чи я захотів би працювати в нинішньому українському футболі, де таких добросовісних керівників, як у «Динамо» та «Шахтаря», практично не залишилося. Ніхто не хоче брати приклад із провідних футбольних меценатів та менеджерів. Ми дожилися до того, що наші клуби в єврокубках добираються на виїзди ледве не «на конях». Ми дожилися до того, що за спиною тренерів звільняють їхніх помічників та футболістів. Що тренер – людина, на якій найбільше відповідальності за результат – здебільшого, не належить до найбільш високооплачуваних у клубі людей.

При цьому я категорично відкидаю розмови про те, що молоде покоління тренерів не відповідає рівню своїх попередників. Спробуйте – попрацюйте при «керівниках», які не дають ресурсів, але втручаються в процес! Тому не дивуйтеся, що мало вітчизняних тренерів працюють у спорті найвищих досягнень, що обмаль з них затребувані за кордоном, що вдома такий високий рівень безробітності серед такого роду спеціалістів…

Тренер – не футболіст, це більш доросла людина, здебільшого, обтяжена родиною. Але ця його робота – улюблена, яка вимагає фанатичної відданості, – неналежно оплачується й не приносить задоволення, а одне розчарування та гіркі образи. Допоки керівники клубів не зрозуміють, що тренер – людина №1 у команді, до тих пір вони самі не будуть людьми №1 у футболі, а лише несерйозними особистостями з таким же несерйозним ставленням до футболу.

Микола Павлов,

президент Всеукраїнського об’єднання тренерів з футболу

15.08.2018
Of. 429, 4 Hospitalna St., Kyiv 01601, Ukraine