Сьогодні оголосив про завершення своєї роботи в київському «Динамо» та, вірогідно, в Україні в цілому Мірча Луческу — найуспішніший тренер-легіонер в історії нашого футболу, один із найвидатніших тренерів Східної Європи, один із найбільш титулованих тренерів світового футболу.

Сама поява румунського фахівця в Україні 18 травня 2004 року стала одним із переломних моментів у історії футбольного клубу «Шахтар» і розвитку чемпіонату України з футболу. Досвідчений і титулований тренер зробив великий внесок у розвиток не лише навчально-методичної, а й клубно-організаційної роботи, посприяв підвищенню статусу та рівня оплати тренерської професії, підняв рівень конкуренції та амбітності провідних клубів Вищої ліги/Прем’єр-ліги України.

Маючи хороше бачення потенціалу футболіста та вміння його розвинути, Мірча Луческу зробив великий вклад у становлення футболістів світового рівня — Фернандіньо, Генріха Мхітаряна, Даріо Срни, Андрія П’ятова, Тайсона, Марлоса та багатьох-багатьох інших. Його зусиллями вітчизняний чемпіонат підвищив свою пізнаваність, привабливість і авторитет в очах перспективних футболістів, їхніх агентів і клубів. Він просунув бренд «Шахтар» на міжнародний рівень і підвищив рівень амбіцій клубу до континентального.

Перший єврокубковий трофей — Кубок УЄФА, привезений в український Донецьк у 2009 році, поставив на новий, недосяжний до цього щабель і сам «Шахтар», і УПЛ, і вітчизняний футбол у цілому. Збірна України, яка вже при Луческу здобула позитивний досвід участі в фінальних частинах чемпіонатів світу та Європи, також скористалася з роботи Мірчі, задіявши низку провідних гравців «Шахтаря» на цих турнірах.

Луческу як першовідкривач і вдосконалювач футбольних талантів зробив неоціненний внесок у те, що УПЛ з’явилася на трансферних картах світового футболу, а «Шахтар» провів багатомільйонні вигідні продажі в провідні клуби світу. Для здорових спортивних процесів це мало надважливе значення.

Вдруге з’явившись в УПЛ уже на чолі «Динамо», Луческу проявив свій талант як різнобічно ефективного тренера. Працюючи з зовсім іншим підбором гравців, Мірча досягнув перемоги в Прем’єр-лізі та виводив столичний клуб у групові етапи єврокубків, що є важливим джерелом поповнення клубної скарбнички. Він посприяв розвитку таких гравців, як Миколенко, Забарний, Шапаренко, Циганков, Бущан, а також розкрив багато нових імен. Хто хотів навчатися — той міг багато взяти від румунського фахівця і в цей пізній етап його роботи.

З небайдужістю та пасіонарністю Луческу, до якого прислухувалися, ми пов’язуємо багато позитивних зрушень і в арбітражі, і в розумінні статусу та авторитету тренера, і в підтриманні традицій вітчизняного футболу. Будучи іноземцем, Мірча залишив настільки яскравий і великий слід у нашому футболі, що вже ніколи не буде в Україні чужим. Тим більше, враховуючи його позицію під час найтяжчих випробувань нашої батьківщини, коли він не побоявся розділити з українцями всю важкість наших воєнних буднів. Знову ж таки, для утримання та збереження вітчизняного футболу в наш складний час позиція Луческу була важливою й зіграла свою позитивну роль.

Містер Луческу, шановний Мірча!

Пробач мені це порівняння, твій прихід у чемпіонат України з футболу нагадав мені повернення Лобановського в середині 90-х. Ти — мотор змін і прогресу, який разом зі своїм приходом підвищив навчально-методичну, тактично-аналітичну, фінансово-матеріальну сторону футболу та своєю відданістю спорту та колективу подав прекрасний приклад для кількох поколінь вітчизняних тренерів.

Дякуємо за роботу в українському футболі та внесок у його успіхи!

З повагою,
майстер спорту СРСР, заслужений тренер України,
президент Всеукраїнського об’єднання тренерів з футболу
Микола Петрович Павлов